Вадим Мосійчук, Голова Державного агенства резерву України
Вчора комісія Нацдержслужби вкотре обіцяла винести вердикт по дисциплінарній справі, запущеної проти мене чиновниками у серпні. Минулого тижня на аналогічне засідання ми запрошували журналістів. І у їх присутності надали всі необхідні документи. Відкрито і у межах часу, за який нам дали висловитися на камеру пояснили свою позицію. Відеозапис заходу доступний у соцмережах.
На цей раз ні запрошення, ні будь-якої іншої інформації про засідання комісії до Держрезерву не надійшло.
Якби не інформація з неформальних джерел, про подію стало б відомо вже постфактум. Навіщо засекречувати і ховати подію так ретельно? Висновок про ангажованість розгляду справи напрошується без зайвих підказок. А це означає, що є привід розповісти, чому так відбувається.
Не приховую, рік тому, вперше увійшовши до Держрезерву України, відчував себе як після прийому холодного душу. Усвідомлення самого факту події, не вкладалося в голові. Інвестиційний банкір, фінансист — і раптом голова відомства національного масштабу. Це здавалося чимось нереальним. Чимось таким, що в Україні не могло статися ніколи. Але неймовірне сталося. І не приховую — сильно надихнуло на рух вперед.
«Завдання реформувати цього корупційного левіафана цілком вирішуване», — подумав я. І з притаманною енергією та ентузіазмом почав планувати першочергові зміни у відомстві. Поставив для себе амбітний дедлайн — за два-три тижні привести хоча б центральний офіс Держрезерву до корпоративного образу та подоби. Але сталося інакше. Вже після першого тижня стали зрозумілі справжні масштаби проблеми і які зміни потрібні. Те, що розвалювалося майже чверть сторіччя, зібрати за тижні виявилося неможливим. Це був другий «холодний душ» у стінах Держрезерву. Тому приступили до плану «Б» — підготовки великого пакету трансформації відомства. І у рамках вирішення цієї задачі, стали цікавитися досвідом європейських колег.
Одна з перших поїздок відбулася до Польщі. Там поцікавилися, як у них працює відпуск матеріальних цінностей у екстрених випадках. Польський кейс виявився досить простий. Президент дзвонить прем'єру. Той — міністру, який, у свою чергу, — голові Держрезерву. І за 24 години все необхідне — від наметів до генераторів, палива тощо відправляється до районів, де цього чекають. А вже постфактум — бюрократична машина приймає рішення і документально оформлює відпуск цінностей. На уточнююче питання — як таке в принципі можливо, приймаюча сторона здивувалася не менше мого: «Ну, ми ж всі тут поляки і повинні допомагати один одному, а там ці речі дуже чекають. Як ми можемо затягувати?». Такий сценарій в Україні поки виглядає фантастично.
Але може ж Держрезерв приносити реальну вигоду у інших країнах. Там він є одним із стовпів державності. У будь-який момент часу влада спирається на ці запаси і виходить із складної ситуації.
А що у нас? Так, у критичній ситуації Держрезерв відвантажив паливо на фронт. Волонтери теж активно включалися. Але при всьому бажанні просто фізично не змогли б поставити потрібні обсяги. Так, при цих постачаннях розкрилися численні факти змішування палива, його витікання через міфічні щілини, випаровування через мікропори і інші не дуже привабливі речі. Але в цілому задача була вирішена — танки і бронемашини заправлені і готові до виконання завдань.
У той же час, яку користь приніс Україні мобілізаційний резерв? Нульову. Максимально ускладнена і затягнута процедура розбронювання зв'язала по руках і ногах будь-яку ініціативу у цьому напрямку. Дуже показова історія, коли наші танки після Іловайського котла прийшли на одну з харківських баз, де зберігалися запасні дизельні двигуни. І попросили оперативно поставити їх на машини, з тим, щоб тут же розвернутися і йти знову в бій. Знаєте, що їм відповіли? Їм сказали — «розбронювати ніяк не можна — це майже священні корови». Ось так допоміг Україні мобілізаційний резерв.
Щоб уникнути подібних прикладів у майбутньому, Айварас Абромавічус, на той момент міністр Мінекономрозвитку, доручив підготувати комплексну концепцію реформування Держрезерву. Так от — вона не затверджена досі. Сумарно за цей період нами зроблено близько 10 спроб узгодити цей ключовий документ з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Тобто, практично кожен місяць нам повертали його на доопрацювання з якимись побажаннями, які виникали знову і знову. За цей час змінився профільний міністр, оновився склад Кабінету міністрів України, Ілон Маск представив концепцію польоту на Марс, а ми все вправляємося у відправці кореспонденції. Документарний пінг-понг, не інакше.
Аналогічно були заблоковані наші ініціативи щодо прийняття нового закону про Стратегічні резерви України та електронні торги розброньованим майном Держрезерву. У частині реалізації ми пропонували запровадити продаж через електронні майданчики. Це значно прискорило б оновлення запасів. І матеріальні цінності поїхали б туди, де їх справді чекають. Військовим — спорядження, запасні частини до машин та інше. Лікарням — медикаменти та витратні матеріали. Що стосується закону про стратегічні резерви, наша ідея полягала у тому, щоб позбутися баласту. А з життєздатних підприємств сформувати сильне ядро, щоб Держрезерв міг, як добре налагоджений механізм, чітко виконувати ключові функції. Запропонували окремо сформувати холдинг з підприємств нафтосховищ, окремо — з аграрних активів і окремо хаб із складських підприємств. Але система не схвалила і це.
Втім, чекати підпис і мокру печатку на слові «Погоджено», ми особливо не стали. Ніякий це не привід стояти на місці, погодьтеся. Тому весь минулий рік рухалися у наміченому напрямку. Оновили керівний склад Держрезерву на 80% і замінили усіх заступників і більшість директорів департаментів. Повністю закінчили аудит підприємств, підключили аграрні активи до системи «1С: Елеватор», провели IT-аудит і почали перший етап IT-модернізації інфраструктури агентства. Впровадили новий підхід до мотивації керівників. Сформували плани з реструктуризації та корпоратизації здорових підприємств, а також ліквідації тих, які не підлягають реанімації.
За участю ради європейських спостерігачів просунули питання формування в Україні стратегічних запасів нафти та нафтопродуктів згідно Євродирективи 2009/199/ЄС. Група експертів вже розробляє законодавче забезпечення нової моделі закупівлі. Перша закладка палива до стратегічного резерву за нових умов має відбутися у кінці 2017 року. «Дорожня карта» розписана. І знаєте, яка була реакція з боку МЕРТ? У липні нам прийшов лист, головна суть якого зводилася до питання — а навіщо ви взагалі займаєтеся питанням формування в Україні стратегічних запасів нафти та нафтопродуктів, яка для цього є правова основа? Хоча перш, ніж зробити які-небудь кроки, нами було отримано підтвердження і схвалення з усіх боків. У тому числі і від Міністерства енергетики.
Подальший ланцюг подій — вже відомий. Наприкінці серпня міністр економіки Степан Кубів виніс на розгляд Кабміну питання про відкриття дисциплінарної справи проти голови Держрезерву. А 31 жовтня СБУ і Генеральна прокуратура прийшли з обшуками до центрального офісу і до мене додому. В цілому неприємно, але бачу і позитив. З кожним таким кроком, ми як люди, і як нація в цілому стаємо сильнішими. За моїми відчуттями, в абсолютно чорній корупційній системі, вже зараз з'явилося близько 3% людей, які хочуть змін і наближають їх. Критичний злам станеться, коли таких людей набереться хоча б близько 10%. Надія є, і ми не здаємося.
Ми знаємо, як Держрезерв повинен виглядати до кінця цього року, і яким він стане до кінця наступного. І розуміємо, як залучити до агентства інвестиції, щоб у підсумку зробити Держрезерв сильним, мобільним, прозорим і, головне, корисним для людей і економіки. Шлях буде довгим, але початок покладено.
Джерело: https://daily.rbc.ua/ukr/show/holodnyy-dush-puti-korporatizatsii-gosrezerva-1479379130.html